Акція "Мій перший найкращий зошит"

                                                   

                                                     

 

З 18 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року серед учнів 1 класу проводилася акція «Індивідуальна творча справа «Мій перший найкращий зошит». В ній взяли участь 29 загальноосвітніх шкіл району. На високому рівні поставлена робота щодо проведення акції в Дашівській ЗОШ І-ІІІ ступенів (класовод Пономаренко Світлана Павлівна), Кальницька ЗОШ І-ІІІ ступенів (класовод Драмарецька Ганна Пилипівна), Іллінецька ЗОШ І-ІІІ ступенів (класоводи Кравчук Любов Василівна, Рекуненко Світлана Ростиславівна), Іллінецький НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназія №2» ( класоводи Сліпчик Людмила Павлівна, Краєвська Світлана Іванівна).                                       

Свято «Мій перший найкращий зошит » (підготувала учитель початкових класів Дашівської ЗОШ І-ІІІ ступенів - Пономаренко С.П.)

   Мета: Освітня: формування в учнів уміння писати, дбати  про засвоєння гігієнічних правил, яких слід дотримуватись під час письма, підкреслювати значимість охайного, каліграфічного ведення.

Розвивальна:гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо). Виховувати любов до навчання, акуратність, наполегливість.

   Обладнання: оформлення виставки «Мій перший найкращий зошит», емблема свята малюнки, костюми, «Пан зошит», «Фея -абеточна », головні убори у вигляді академічної шапочки.  

Хід заходу

Вступне слово вчителя.

Дорогі діти! Нещодавно ви переступили поріг школи. Ще зовсім маленькі, нерішучі, несміливі. Але час біжить швидко. І ось сьогодні вже стоять впевнені в собі школярі, які добре усвідомлюють значимість навчання, учні, що мають певні досягнення у шкільній праці. Перший підсумок навчання  першому класі – це оволодіння грамотно навчитись правильно та каліграфічно писати.

   А щоб цікавішим було навчання у школі ми проведемо свято «Мій перший найкращий зошит».

Учень:    У лузі над квітами

                Знову бджілка літає,

                А мова вкраїнськая

                Усіх нас навчає.

                Щоб ми всі у дружбі

                І мирі зростали,

Народ щоб любили,

Батьків шанували.

Завжди щоб плекалися

Слів зорепадом,

Гостей щоб стрічали

Щиро і радо

 

Учень:    Навкруги гостей багато –

                Є бабусі, мами й  тата

                Всі прийшли нас привітати

Разом:    Свято зошита у нас

Учень:    Ми навчилися писати,

                Про це усім сміливо можемо сказати

                Тому і пишем залюбки,

                Перегортаєм сторінки

Учень:    Зошит взяли ми перший раз,

                Як зайшли у перший клас

                І як радісно сказати:

                Ми вже вміємо писати!

Учень:    Ясне сонечко проміння

                Посилає щедро в клас

                Ще воно , напевно, знає, -

                Що сьогодні свято в нас

Учень:    Ми всі вчимося залюбки

                Гартуємось, міцніємо

                Читаєм з захватом книжки,

                І про майбутнє мріємо

Учень:    Треба добре букви знати ,
                Щоб навчитися писати

                Це ключ від знань і від науки –

                Старанним він дається в руки.

Учень:    Буквочку по буквочці
Писали ми щодня.
Підійшли до світлого
Справжнього знання.
Ми навчилися читати,
Ми навчилися писати
Ми зустріли в школі
Навчання - зорю.

Вчитель: Діти, а поведе нас сьогодні по цікавих лабіринтах
каліграфії чудова Фея – абеточка, що вчить учнів
читати та писати.
Давайте покличемо її.

Діти:       Ваша, Величносте! Допоможіть нам добре провести свято !

Фея-абеточка: Прийшла до вас на свято.
          І дуже цьому рада.
          Я тих люблю, хто добре вчиться,
          Гарно пише , старається , трудиться.
          Рушаймо зі мною в путь.
          І пісеньку веселу не забудь.
Усі виконують пісню «Ми йдемо сьогодні в клас перший раз»
На сцену виходить Пан Зошит

Зошит: А куди це я потрапив ?

Діти: На свято Першого найкращого зошита.

Зошит: От добре , а то вже подумав , що заблукав.

Діти: А ти хто такий ?

Зошит: Я, зошит , всім вам відомий
Дуже гарний , в обкладинці новій,
Залюбки всіх вчу писати.
Я з Абеткою дружу,
І малечу, як зустріну ,
Грамотно писати вчу.

Діти: Ми дуже раді, приєднуйся до нас .

Зошит: Згода. А ще в мене є друзі, які завжди
допомагають мені. Ось зараз вони з’являться.

Виходять друзі зошита .

Ручка:     Ручка перша помічниця ,
Вже напише як годиться.
Ти ж школярик мусиш знати ,
Де , коли і що писати .

Олівець : Олівець - малювець
дерев’яний жупанець
Носа довго він має
Після себе слід лишає
Якщо хочеш з ним дружити,
Треба ніс йому гострити.

Пенал:     Щоб нічого не губилось
І ніде не закотилось,
у портфелі не шукалось,
Під рукою опинялось -
У пенал усе складіть
І вночі спокійно спіть.

Пензлик: У пензлика пухнастий хвіст,
До малювання в нього хист .
Хвоста у фарби він мочав
Й картини нам намалював.

Лінійка:  У лінійки ціль одна -
Тільки лінія пряма.
Як її не повернеш,
Пряму завжди проведеш.
Все відміряє як слід,-
Дивовижний винахід.

Гумка:    Я – гумочка мала ,
Виручаю всіх здавна.
Олівцю я помагаю,
помилки я виправляю .
Ручку виправлять не слід,
бо поганий буде слід!

Папка:    А за мене ви забули?
Я теж важлива штука.
Без мене в зошита виростають вуха.
Не ці вуха, ні! Ти скажи: -
ось на зошиті, гляди!

Портфель: Я – Портфеличок шкільний,
    Я великий і малий.
    Маю я кишень багато ,
    Поспішаю я на свято .
І в школу кожний раз ти береш мене якраз.
На плечах твоїх ношуся , дуже я тобі згожуся,
Бо в кишені чарівній й поміщають все в мені:
книжки, зошити , пенал і найвищий в школі бал.

Учитель: Діти, а чи вмієте ви складати портфелики?
Молодці!
А ось послухайте віршики про Миколку першокласника , який збирався до школи.

Учень:    Миколка - першокласник
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи
Олівець поклав у сумку
Книги, ручку , зошит , гумку .
На обід м’яку пампушку
Двох ведмедиків , лопату ,
Білочку руду хвостату ,
Лук і стріли , і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю
Ще й стільця , стола і парту ,
І географічну карту .
Трактора , машину , мило -
Вже й на дворі звечоріло .
Сів Микола , дума думку :
«Чи усе поклав у сумку?»

Пісня «Перший дзвоник » слова і музика Н.Май

  Учень: Ой , ви зошити мої ,
Ви мене замучили
Палички та палички ,
То кривульки , то гачки .

Учень:  Зошит в косу та у клітку ,
Ти попробуй розберись
Букви, цифри, палички
То кружечки ,то гачки.

Вчитель: Так, не завжди виходило писати і
кружечки , і палички . А потім потихенько
рівненькими рядочками виписувались літери.
І , наче , сонечко засяяло у зошиті.
А допомагали нам наші маленькі трудівники.
Це наші пальчики.

Учень:    Пишуть, пишуть пальчики
І кружечки й палички
Літери єднаються
Слухняно у слова
«Мама,тато, небо» -
написати треба,
Схилиться над зошитом
Учня голова.

Вчитель: Перший клас!
Перший клас!
Скільки грамотних у вас ?

Діти:      26 першачків
Всі навчились читати ,
Всі навчилися писати .

Вчитель: Хто із вас, хто із вас?
Сьогодні в школі перший раз?

Діти:      Наші всі в першому класі новачки.

Вчитель: Перший клас !Перший клас !
Чи є ледачі у вас?

Діти:       Ні , немає !

    Пісня

Вчитель : Діти , хто в нас сьогодні найголовніший?

Учні : Зошит!

Вчитель : Кому ми повинні рапортувати про те , як навчились писати ?

Учні:    Зошитові !

Учитель: В такому разі до здачі рапорту Пану зошиту стояти струнко!

Учень: Пане Зошиту! На свято зібралося 26 учнів. Вивчили вірші, пісні, танці.

Учень: За час навчання в першому класі навчилися писати літери всі учні класу, що допоможе нам добре оволодіти рідною мовою.

Учень: Учнями класу списано багато твоїх сторінок, зроблено чимало виправлянь, перекреслень, протерто дірочок на твоїх тендітних листочках.

Учень: Загублено 5 зошитів, 7 обкладинок, 10 ручок, 8 олівців, з десяток гумок, 20 ґудзиків, 2 гривні, 40 копійок.

Учень: Над написанням букв поламано 10 ручок, 2 пальці, зламано: 4 стільці, 5 замків у портфелях.

Учень: Клас живе цікаво і не збирається зупинятись на досягненому!

             Рапорт здано!

Зошит: Ой-ой-ой! Оце навчив! Оце дожився!

Учень:Зошиту! Ти розгнівався? Насмішили  ми тебе?

Зошит: Що ж тут смішного? Тут плакати треба. Доведеться знову вас із самого початку вчити писати.

Учень: Зошиту, не журися, це ми навмисне придумали!

Зошит: Як навмисне?

Учень: Ну навмисне, щоб веселіше було! А коли й правда, то тільки трішечки! Зовсім небагато. Головне правда в тому, що ти нас навчив писати. Хіба цього мало? Усміхнися! Будемо тільки про смішне розповідати. Ось послухай віршик, який називається «Дивний звір »

Учень:   У хаті в нас

               З недавніх пір

               Завівся дуже дивний звір

               Живе собі і геть не йде.

               А звуть його: не –знаю-де.

               Учора, щойно я заснув

                Мої штанці він проковтнув!

                Та що там ті одні штанці?!

                А кольорові олівці?!

                А мій улюблений блокнот?!

                А синій зошит мій для нот?!             

                Хустинок – п’ять!

                Шкарпеток – шість!

                Він і мене вже скоро з”їсть!

                Відстати я його просив,

                Цукерки я йому носив

                Усе дарма!

                Усе дарма!

                Прокинувсь – знов чогось нема!

-        Ну, годі з мене, - я сказав

І за порядком стежить став

В шухляду клав я олівці

І вішав на стілець штанці

Безладдя звів я нанівець

І звірові прийшов кінець!

    Пісня «Перший клас» сл.. С. Маршака, муз. Д Кобалевського

Смішинки

1.Першокласниця приходить зі школи, а мама питає:

- Оленко, а хто за тобою сидить?

- Я не знаю, бо вчителька казала, що назад обертатись не можна.

2. - Я не хочу ходити до школи, - захникав Петрик.

   - Чому?- спитав батько

   - Тому, що мені скажуть: напиши «А».

   - А чому ж ти не хочеш написати «А»?

   - Бо тоді мені скажуть: напиши «Б» 

Зошит:   На моїх сторінках гарно виводьте

                Цифри всі і літери, й правильно сидіть!

                Я дуже серджуся і плачу,

                Коли відчую і побачу,

                Як рвуть листочки-сторінки,

                Чи протирають до дірок

                Невірно зроблений урок.

                Отож, старанно все пишіть,

                Мене не рвіть, а бережіть.

         Пісня «Пісенька про букви» сл.. М Підгірянки, муз. А Басової

Учень:    Вдома вчить мене матуся

                В школі вчить мене учитель,

                І сама я добре вчуся

                Рідним словом говорити,

                Вчусь не тільки говорити,

                А й читати і писати,

                Щоб усі раділи діти,           

                Щоб пишались мама й тато.

                Щоб пішла між люди слава,

                Щоб сказали : «От дитина

Добра, мудра і ласкава

Ця маленька українка »   

Сценівка про Андрійка

(вбігає брудний зошит і присідає, плаче)

Зошит: -Ой-ой-ой! Не маю сили,

                Ви на мене наступили…

Учениця: - Що це тут валяється?

                Зошит виявляється!

                Підметіть його мерщій,

                Чий він? Чий?

Зошит: -Я подертий, я потертий,

                І в обкладинці старій,

                Весь в чорнилі, у мастилі!

Учениця: - Хто хазяїн твій?

Зошит: - Андрій!

Вбігає лінійка: - І я скаржусь на Андрійка!

Учениця: - А ти хто?

Лінійка: - Андрійкова лінійка!

                Я терплю велику муку,

Правлю хлопцю за шаблюку,

                Він дубасить мною стіл,

                Я вже тріснула навпіл!

Зошит обіймає лінійку і разом плачуть:

                Ми тепер каліки,

                Нам потрібні ліки!

Учениця: - Як вилікувати зошита і лінійку?

Разом: Бережи шкільне приладдя!

Пан Зошит:    Хороше, малята, з вами

                        І мені прощатись час.

                        Хай вам щастить на шляху широкім

                        Любі дівчата мої ясноокі.

                        Вмійте боротися з лихом завзято,

                        Непосидючі мої хлоп’ята

                        Хай підростає ваш перший клас   

Учитель:        Ось і підійшло до закінчення наше свято. Але робота в зошитах ще продовжується. Хочу, дорогі учні, вам побажати:

                Мову треба вчити,

                Мову треба знати,

                Ясно й зрозуміло

                Треба розмовляти.

                Збережемо мову,

                Чисту і привітну!

                Мову треба вчити,

Мову треба знати,

Бо вона священна,

Як мир, хліб і мати!

Виступ директора школи.

 

Нагородження учнів пам’ятними листівками .